Романтичні нотатки

Зима вже лізе у всі щілини, а моя картина на тисячу фрагментів висить на стіні – та сама, що була складена минулого холодного сезону. Сам я сиджу в кріслі-гойдалці перед розігрітим, червоним каміном. Тепле покривало і вовняні шкарпетки непорушно зігрівають вже години дві, якщо не більше. Вогонь, на який можна дивитися вічно, кружляє, мов танець, а дрова тріскотять мелодією скрипки.

За вікном – вже глибока, сніжна ніч, яка замітає будь-які координати, за якими ще можна було побачити зірки-маяки.

Мій спокій порушив подих, який уже відчувався задньою частиною голови. Аромат свіжої сосни викликав по тілу мурашки – ті самі, що давно не з'являлися на горизонті. Я не бажаю озиратися, щоб переконатися, що в безпеці, адже добре знаю, що мені нічого не загрожує. Стілець зупинився...

Я відчуваю, як по моїх плечах ніжно перебирають пальцями, і трохи лоскотно сходяться біля шиї. Нібито передають своє тепло до самих важливих епіцентрів життя. А за кілька секунд біля вух починають ковзати пальці – ніжні, як пелюстки, – і прямують до вилиць. Потім повільно переходять на щоки і торкаються губ по черзі, мов дають шанс облизати ці шалені, тоненькі смички тіла.

Цей смак м’яти й меліси, який залишився на ній із запашного літа й ранньої осені, бере холодом язика. Згадалася мить, як ми цілувалися у тих духмяних пущах, і востаннє лине ця смакова хвиля всередину – кудись до серця.

Можна все змінити на власний розсуд, але її долоні тягнуться до пораненої моєї, яка не хоче відпускати, щоб знову чекати. Вже відриваються останні сполученні в цілунку, мікроби, та з лапатим снігом чорноволосе кохання йде у даль.

Мені не подобається зима через її лютий холод, але це час для нових життєвих барв кожної ночі. Погляд різко переключився від яскравих язиків полум’я на картину з фрагментів, які нагадували реальність цього моменту. Там виразно відображалося літо і дівчина, яка стоїть по той бік мосту. Прекрасна, усміхнена, а з волосся виглядає червона троянда, яку я зірвав у міському парку.

Мій телефон, який уже добу мовчки лежав на чайному столику десь позаду, раптом запікав і тихо ввімкнув голосове повідомлення, яке щойно надійшло: "Я тебе кохаю і прибуду, коли з'явиться змога. Твоя панна серця."