Рухи каміння

Дивлюся на рухи крізь руки відради студені

дивлюся і цвіль вирує по тим рукам

черпаю імлу, вона забруднює жмені

до бруду епохи повільно - але звикав.

усе відмирає, усе як покинута пристань

руйнується швидко,якшо не ступає нога

я в собі зібрав хрести як жовнір намисто

на полі збирав, бо кому смертей дорога

тривалість той носить у собі хоч трохи

намиста з хрестів і дивиться їм в лице

бо щастя скоріш проста й непоправна похибка

якому ні антидотів ні панацей

не створить людина яка загибає людинно

хрести споживає і ніччю стає хрестом..

дивлюся на рухи які помирають в судинах

і хрест прибиваю як спомин тобі на стовб.

усе відмирає, усе як затоплена гавань

втрачає себе обираючи орієнтир

і в мертвості стін затопленим суднищем плавав

і з тінями мертвих завжди говорив на Ти.

Дивлюся на рухи крізь руки, вірніше крізь пути

дивлюся і цвіль жевріє й жере як щем

останній в мені скорбот існування кутик

чи є шось крім мук у цьому камінні ще?

23/8/25