Тіньогрив

Ненаситна земля

Поглинає всю кров.

З ворогів витікає,

У вогні все палає знов!

Наче з кузні богів

Грім з-під чорних підков

Серед степу лунає,

Тіньогрив наступає в кров.

Приспів:

Вільні, як вітер, що йде на край світу,

Нас не спинити і не зламать.

Кров'ю своєю писали легенду,

Щоб у баладах безсмертними стать.

Бридж:

Кінь та козак несли смерть всім ордам,

В ритмі війни бились їхні серця.

На двох — одна душа, одне життя,

Їх не розділить смерть, ні забуття.

Доленосна стріла

Отруїла коня.

Тіньогрив засинає,

Козака серце крає.

Груди здавлює лють,

Кров кипить, наче ртуть.

Шаблю міцно стискає,

Ворогів жах чекає!

Супостатів косив,

Як посів чорних жнив.

Його шабля співала,

Як життя забирала.

Ворогів — ціла тьма,

Та раптом тишина:

Козака порубали,

Із конем воз'єднали.

Приспів:

Ми стали вітром, що йде на край світу,

Нам тепер вічно над степом літать.

Кров'ю своєю створили легенду,

І у баладах про нас будуть співать.