Петро Гузiк "Пристрасть"

Твої вуста смакують мов вино

Я п'ю поволі, гублячись в тобі

Твій подих — хвиля, що несе мене в безодню

Де тіло прагне тіла у пітьмі.

Ти вся палаєш в жарі моїх рук

У поцілунках солодких і чутливих

Наш крик, найкращий в світі звук

Що відкриває таємниці тіла й сили

Твої обійми — вічності ковток,

У них немає страху чи вагання

Ти мій найперший, найсолодший крок

Крок у безодню ніжності й кохання

І в кожнім русі, кожнім зітханні

Є ніжність і бажане страждання

Ми зливаємось так, що бракує слів

Лиш ритм двох сердець, і уламки світів.

23.08.2025