По цвіту Коцюбинського

Бліде світло

розлите абияк

слів тремтіння - як відблиск грози..

кровотеча сердечна я, вияв

сиротіння, шо в тобі сквозить

і як цвіт відлітає крізь жмені

крізь цупку жовтизну мерехтінь

так летить шось відмерле у мені

і стаю вітром поруч мов тінь

ти відходиш у вирій, зникаєш

голість стін, голість рук - шрамова

незабутність як пам‘ять вмикає

наче вал у мені рівноваг

шоб забути не зміг і згадати..

тільки цвіт залишився, лиш цвіт

Бліде світло,

заплакана мати,

сиротіння студений привіт.

29/8/25