Петро Гузiк "Рай"
20063
Твоє тіло — жар, що вогнем розквітає,
В кожній лінії хіть, лиш одного бажає
Груди здіймаються, мов хвилі жаги,
Стогони ніжні, що кличуть до гри.
Твої стегна — брама у світ насолоди,
Де пульсує життя, і розкрились води.
Між ними — солодкий, п’янкий водограй,
Мої губи шукають персональний рай.
Шкіра твоя, мов після грози,
В пальцях тремтить і горить без межі.
Ти — втілення пристрасті, втілення снів,
Жінко, у тілі твоїм — цілий світ див.
30.08.2025
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯