Прощання з літом (сонет)

Фінальні кроки літа за плечима...

Осінній день без стуку йде у двері...

Такий привітний: у простій манері

Хутенько поселяється у римах.

Тепло дарує змінно й невловимо,

Пожити хоче на моїм папері.

А я ж ловлю проміння знов у сквері,

Яким тепер неначе одержима.

В душі печаль... "Живи", — шепнуло літо: —

"Я ще прийду, цвістимуть буйно квіти,

Тож не ховай далеко гарні плаття.

Хай буде в радості завжди потреба,

Бо кожен день — дарунок долі з неба.

Осінній теж дарований для щастя!"

03.09.2025 р.