Стежками дитинства

Стежиною край поля йду до хати,

До батьківського рідного порогу.

Там пісня мами серце буде колихати,

І зникне сум, розчиниться тривога.

У травах коник пісню дзвінко грає,

І горлиця у затінку із голубом воркує,

В садку троянда блиском ніжним сяє,

Сільське життя навколо скрізь вирує.

В моїм селі, що зветься Свистунове,

Пес з подивом і радістю мене стрічає.

Біля воріт стоїть відро з водою нове,

Матуся в літню спеку Квітку напуває.

Заходжу в двір, скоріш іду хати,

До батьківського рідного порогу.

Там пісня мами серце буде колихати,

І зникне сум, розчиниться тривога.

05.09.2025.