Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #дім (57)

16+

Ґрати. Ґрати. Ґрати.

Їй сняться сни як він сидить за ними:

В'язниця плаче вже давно за монстром,

Стікають сльози розігрітим воском,

Та упіймати важко, хоч і винен.

Побиті рани, привид стогне в тілі,

Повсюди гематоми, повні крові,

Сліди від губ, розжарених драконом,

Що залишились опіком на шкірі.

Смола повисла тягарем в легенях —

Цей сигаретний дим її вбиває.

Вона втікала, билась, забувалась,

Та очі чорта солодко-зелені

Її у лігво дому забирали.

Лускаті пальці пестили охоче,

Люб'язно шепотіли шкірі: хто це...

Хотілося в ту мить в обійми мами —

Натомість потрапляла в клешні ката.

Мацак огидний проникав щоразу,

Як роз'ятрить чудовисько ту рану,

Що нанесло само при першій страті.

Мовчала мати, бо кохала. Знала,

Що відбувається у лігві змія,

Дракон показував їй темні вміння,

Породжував у ній зачатки наги.

Нащадок двох, згорнувшись сірим згустком,

Все намагалась розчинитись в ямі.

Пошматувала гострими словами

Плоди добра, що десь застрягли в шлунку.

Їй сняться сни, що монстр у в'язниці

І вірна нага поряд примостилась,

Та новий ранок підіймає крила —

Вона розп'ята вдома янголиця.

(Січень 2024 р.)

P.S: якщо ви чи хтось з ваших знайомих страждає від насильства у будь-якій формі, не мовчіть, звертайтесь за допомогою до поліції, соціальних служб, громацьких організацій тощо. І пам'ятайте - насильство не можна спровокувати, бо кривдник сам ухвалює рішення.

...

Роман Фещак

Дім

У мене є дім. Під вікном у рядочок - тюльпани.

Малесенький дворик, посіяна густо трава.

Ще лютий на дворі, та сонце запахло весняно,

Листочки тугі на життя заявляють права.

І є в тому дійстві палка надихаюча сила -

Пробивши багнюку, уперто тягнутися ввись!

Присипала снігом зима і таки відступила,

А я над бутоном щоденно молюся: "З'явись"!

І він розкриває тендітні червоні пелюстки -

В маленькому дворику тісно стає від краси.

Співає життя, обійшовши закон акустики.

А заздрісний дурень назвав те життя - нацизм.

І вже у дворах не тюльпани цвітуть - заграви.

Співають ракети - і більше немає дворів.

І воїни встали боротись за діло праве,

Щитом перед ними - молитва із укриттів!

Ми все відбудуємо, всі залікуєм рани!

На полі зародять жита із-під крові й роси.

В зелену траву посаджу ще рядок тюльпанів,

Щоб в нашому дворику тісно було від краси!

...

Валерія Матвієнко

Весна

Весна лоскоче мо‌ї щоки,

Всміхається, виблискує світанками.

Десь там сміється море,

Припливом кличе, бризом грається з фіранками.

Знайти би спокій в світі болю,

Де соловей співа, бо дійсно злагода довкруж.

Пливу я річкою життя поволі

І мрію опинитися посеред мирних днів чимдуж.

Всередині жевріє віра,

Вона мене тримає за плече, шепочучи:

«Переживеш і горе, й біди,

Йдучи за серцем і собі не брешучи»

Хтозна, кому кортить так сильно

Нас випробувати, знесилити, знеславити.

Шматують душу й тіло спільно,

Нестримно прагнучи в саме‌ коріння ранити.

Весна прийшла, прийде‌ і перемога.

І буде синє небо без ракет і жо́вті по‌ля жнив.

Хтось ве́рнеться і скаже: «Вдома!»,

Хтось вийде: «Просимо ласкаво до країни див!»

08.03.24

...

Софíя Скори́на

Рідний край

Мені наснився рідний край.

Мені наснилася доріжка

З камінцями, що уся покрита

Дивовижним білим снігом.

Я присіла біля білосніжної стежки

Та шукала щось у сумці, а

Коробочку від навушників

Поклала в сніг та геть забула за них.

Ну нічого, подумала я,

Заберу іншим разом їх.

Головне, що побачила дивовижний

Сніг, та дім за яким так сумую я.

...

Хвилина душі

Моя нескінченна самотносте.

Вітаю тебе удома, моя нескінченна самотносте,

Як мало тебе не було і ось знову

Тримаєш відкриті долоні повні

суму і безтурботності.

Вітаю тебе поза домом, в далекім краї,

на чужині.

Тут болем просякнутий кожен щасливий

промінь,

що звістку печалі несе від тебе мені.

Ну як ти, моя самотносте? Скільки людей

розлучила, скільки звела ти їх?

Навколо безмежжя людських розбіжностей,

а мені інколи добре бути в тобі.

Я знаю, люба самотносте, ти ховаєш в собі

неписану кількість ніколи небачених

почуттів.

Притягуєш до себе млосністю, безкраїм

сузір'ям різноманітних снів.

Прощай же, моя самотносте, лети собі

за хвилею буйних вітрів.

Торкай вже інших калейдоскопом своїх

чудернацьких ніжностей,

Згубися у цифрах одноманітних холодних

днів.

...

Shori No

Робота для кішки

Мружить очі кицюня смугаста,

ледве рухає хвостиком сірим,

муркотить про родинне багатство,

про життя – дуже тихо і щиро.

Споглядає за всім у хатині,

підвіконня – то місце роботи.

Раптом друзі прийдуть на гостини?

Хто ж іще має стільки турботи?

Може казку вона проспівати

про маркіза-кота у чоботях,

може вас до дверей проводжати –

кішка має важливу роботу.

Має дуже поважну заслугу,

має раду, звичайно що слушну.

Тільки розповідь можна послухать,

якщо кицю чесати за вушком.

Знає все у домівці родинній –

Хто на кого сердитий віддавна.

Скільки клопоту з цим щогодини...

Знає, як то залагодить вправно.

Негаразди та «посуд побитий»

заховала кицюня в куточок.

Кішка знає, що треба робити –

муркотіти та мружити очі.

...

Сергій Кузнєцов

«Хоть подумки...»

***

Так..!

Найкраще є вдома,

Якщо він в тебе

Є..,

А коли немає --

То тоді ти шукаєш

Можливості

Для себе

Побудувати, чи знайти

Той дім, а чи місце,

Як затишок..,

Де проявляться твої

Таланти,

Задуми,

Прагнення,

Бажання,

Відповідність реалізації

Планів та мрій,

Що переповнюють

Твою душу

В тобі

І...

Не важно, де будеш

Вже тоді ти,

Бо все ж

Тебе буде, завжди :

Тягнути,

Вести,

Вертати,

Хоть подумки,

Чи у снах --

Туди,

Де ти народився

Та де виріс,

Як початок формування

Тих бажань,

Якими живеш зараз --

У повноті осмислення

Свого "Я"

І своїх дій,

Якими реалізувався

В цьому такому

Складному,

Суєтою вибору

Та випробувань --

Житті

Хоть би й на чужині...

--------------------------

16.11.2023; Paris (Aurora) ==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998712

(Katynskyy Orest)

=============================

...

Катинський Орест

Дім

дім....

хіба це 4 стіни в якомусь місті на землі?

Дім це люди,дім це не просто будівля

дім це там з ким тобі не соромно показати своє я

де не хочеш відчувати свою шию мов в петлі

дім це там де для тебе найпротивніші вафлі смачні

де дешевий чай стає найдорогим

увесь сірий світ ти бачиш кольоровим

якщо твій дім разом з тобою

тебе не утягне в темряву журбою

...

Артеміда

Варіація на знайомий мотив*

*- Tout va très bien, Madame la Marquise (фр.) — Все дуже добре, пані маркізо!

— Алло, алло, душа, які є вісті?

Що видко в нас, примружившись на мить?

Вдалось спитать тебе нарешті,

Як там у світі нашім жить?

— Все добре в нас, чарівна громадяночко,

На небі сонце, мла вночі,

Буває трапить кави філіжаночка,

Донька відмінки вправно вчить.

От лиш дурниця приключилась,

Одна сережка загубилась,

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

— Алло, алло, душа,… зв’язок поганий…

Гадаю, прикрість згоїть час.

— Все добре в нас, чарівна громадяночко,

Таке пусте турбує Вас.

Зникла вона при переїзді

Четвертий раз в чужому місті,

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

— Алло, душа, щось серце охололо,

Як всі живуть серед валіз?

— Все добре в нас, подумаєш, що в школу,

Донька не ходить третій рік,

Й нема вже друзів ні у кого,

Вони роз’їхались довкола,

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

— Алло, душа, то, певно, плутанина,

Лиш щойно світла мить була.

— Забуде хтось, та, придивиться, видно —

В країні десять год війна.

Нам від вовків в овечій шкурі

З усіх боків брехня і кулі,

Цивільні, воїни і діти

Без ліку по країні вбиті,

Міста і села під ударом,

Нема роботи, нема ладу,

Дитинства проминають в стінах,

Близьких і друзів мусиш кинуть,

Всі із домівок позривались,

Як листя скрізь порозлітались,

І при четвертім переїзді

Ота сережка загубилась.

А загалом, чарівна громадяночко,

У нас все добре, добре, що й казать.

2024

...

Анастасія Шкоп

А ми справді…?

Я пам’ятаю: смерть гарцює — там,

Най не замилить око синій обрій.

Ятрять окопних рівчаків болючі шрами,

Скрізь метастазами ракетні хижі обстріли.

І випадає самим серцем чути

І залп, і стогін, й скрегіт куль по криці,

Землі в обличчя порох проковтнути,…

В пакет продукти кладучі в крамниці.

Терпке повітря, день замішаний на відчаї,

Не осягається реальність, край.

Лиш кроки суму силуюсь засвідчити,

А навкруги світ свій танок кружляє.

Все — стреси,

все — страшно,

все — страти

Нервових клітин і щасливих днів.

Прокляття ворогам, і молитви нашим солдатам.

Що наші смутки в порівнянні з їх?...

Все ж хочеться теплого чогось, свого,

В своє місто самі несуть ноги.

Та те місто не мені належить давно,

А страху і повітряним тривогам.

Знову мені до іншого дому,

По іншій дорозі, до незвичних дверей.

Не одразу згадаю живу зараз в якому,

Знаю, що на Землі. Серед шаф і людей.

Така дика реальність буденних предметів,

Гострота кутів, холод крапель на склі.

Незбагненна, аж навіть майне у моменті:

«А ми справді

іще

живі?»

2023

...

Анастасія Шкоп

Життєвий план

Нічого страшного не сталося -

То просто із неба зірвалося

Яскраве і вниз понеслося.

Чи встиг загадати? Збулося?

Вітаю вона повернулася

І знов до тебе посміхнулася!

Із неба, як тобі здалося.

Насправді ж, то іскри з волосся.

То струм магнетизму стікає

Й на тебе приємно спадає.

Заводить, стискає пружину,

А згодом в ній бачиш дружину.

Крокуєте разом крізь терни,

А поруч зростають з вас зерна.

Така катавасія шляху

З під столу до твердого даху.

Власноруч збудований дім -

Сім'ї і нащадкам уклін.

...

Легрей

Повернення

Тут моє старе життя

Моє минуле, до дрібничок рідне,

Що повільно поринає в забуття,

Та всеж ніколи не зника безслідно.

І кожен сантиметр тут неначе

Зробила я колись сама собі

І все стояло непорушно і терпляче.

Хоч інші спогади у моїй голові.

Багато я чого вже й не згадаю.

Поховані думки ці на папері.

Залишились у вічному чеканні

Й покірно падали на часовій дуелі.

Та я вертаюсь. Знову до початку

Забути все і пригадати знов;

Зірвати з кожного листа стару печатку

І на арені вічності позбутися оков.

05.08.23.

...

Uliana

Без дому

Де мій дім?

Справа в тім, що немає його,

Де спокійно, й де ти потрібен,

Де немає злоби.

Де ти відпочинеш,

Наберешся сил,

Де тебе зустрінуть

Й зрозуміють.

Де мій дім?

Всюди чужі люди,

Немає глибини розмов,

І бажання допомоги.

Йде буденність,

Йдуть справи,

А що залишиться потім,

Після смерті твоєї?

Я хочу дім,

Але не маю зараз.

Я хочу відвертих розмов,

Але почуваюсь відчужено, на жаль.

Що не так я роблю?

Чому так йдуть справи?

Я не знаю, чи дізнаюсь?

Але дому не маю.

– 05.07.2023

...

Надя Кулик

Буде дім

Коли закінчиться дощ

І вже не лякатиме грім,

Із наших з тобою днів

Виросте спільний дім.

Він буде дивним, як ми,

Але його дивина

Захищатиме нас

Як подвійна стіна.

В домі буде підвал

Не для диких тварин,

А для прочитаних книг

Та колекції вин.

Буде кілька кімнат,

Ліжко біля вікна.

На підвіконні кіт

І собачка смішна.

Хай остигає чай,

Хай застигає час.

Все, що навколо – ми.

Все, що навколо – в нас.

...

Юлія Куліш

Нічна пісня (галицьке, літнє, настроєве)

Літній вечір зімлів

Під вікном у панянки.

Тільки - писк комарів,

Що летять з-за фіранки.

Вітер п‘яно шумить,

Заблукавши у листі.

Ще годинка, ще мить -

Й сипнуть зорі злотисті.

Панна золото кіс

Чеше, хвилею лиє.

Пес сусідський до сліз

На припоні десь виє.

Темінь ночі спаде

На сади та будинки.

Пес гуляти піде

Аж до білої днинки.

Ну, а панна пірне

В білій льолі у люлю.

Місяць шию зверне

І наб’є собі ґулю

Підглядаючи, йой,

Крізь вікно у кімнату.

Місяць - батяр ще той.

Він не дасть панні спати.

Мов великий ліхтар,

Буде ясно світити.

І противний комар

Буде панну будити.

Ох, важка літня ніч

Для самотньої панни .

Сон зіскакує з віч.

Ну, а Місяць так манить

Вийти в сад, де п’янить

Матіола бузкова.

Ніч сплива. Юність - мить.

Й мить, направду, казкова.

13.06.2018

...

Мирослава Сидор

"Просто залишу тут кому"

Просто залишу тут кому,

поставлю у реченні крапку.

Відкину токсичність та втому,

й одягну проблемам всім - шапку

від жабки до вод, кілька кроків,

свобода - обширна свідомість.

Погляди - вічність уроків,

я вивчатиму все, та натомість...

скромність потреба у світі,

розпустість куйовдить волосся.

Життя, то цікаве графіті,

котре прикрашає, щоб трішки здалося,

барвистість від фарби на сукні,

затишок кави віршами.

Ці миті до кінця незабутні,

як і дотики ніжні устами...

(5 липня 2023)

...

KillGard

Ти знаєш, я вдома

Шелест вітру, холод обіймів,

річки шум, та неба блакить.

Заплющуєш очі і зникаєш у мріях,

поки цей світ, зранку ще спить.

Кроки зникають в цілунках туману,

запах весни у скуйовдженім волоссі.

Ми з тобою, мій друже, герої роману,

і так вже у світі, ти знаєш, повелося.

Спокій у серці, тиша в душі,

друг біля ніг і зникає вся втома.

Поставлю тут крапку й допишу рядки,

посміхаючись сонцю, адже я вдома.

(13.04.24)

...

KillGard

Сенс

Який сенс говорити, писати

Про те, що хочеш, болить прямо зараз?

І так всім зрозуміло, що

Хочеш додому, але не тільки ти,

Але й всі.

А біль треба потерпіти.

Пише, бо болить.

Каже, бо відчуває у розмовах

Не тільки свій біль, а й інших.

Кожен біль треба прописувати

Й проговорювати.

Лиш тоді на душі буде спокій.

...

Хвилина душі

Жінка, як прекрасная картина…

****************

Жінка, як прекрасная картина...

Жінка - ніби музика звучить,

Якщо рядом є мужчина,

Що її - боготворить...

Дивлячись у очі її -

Цінить

І, цілуючи,

Дарує квіти їй...

Без мужчини жіночка

Старіє

І втрачає красоти

Шарм свій...

І коли вона,

Ну - ніби,

Пісня -

Грає,

Сяє

І цвіте...

Значить чародієм є -

Мужчина,

Хто таку її

Леліє,

Хто любов`ю

Гріє -

У тих формах,

Що життя дає...

----------------------------------

2011; PARIS (M° 13)

----------------------------------

ID: 508926

ТИП: Поезія

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508926

Автор: Катинський Орест

============================

...

Катинський Орест

Дім

У світі цьому, лиш один є храм.

Це місце сили, затишку й тепла,

Для кожного споруда ця мала,

Та в спогадах вона завжди велика.

Там пам´яти лишилися дитинства,

Мов літо бабине із вітерцем кружля,

Ви як дорослі тут, а там – були малям.

Коли ще на руках у матері гойдались.

Ви там росли і там навчались,

Що їсти можна, а що ні.

Що є добро і зло у світі,

І те що мамині ви діти.

І ось пройшло вже кілька років,

Повиростали в яблуні плоди,

Із рюкзаком, що більше вас самих,

Ви перший раз ідете в школу.

Увечері, коли той вулик стих,

Ви втомлені сідаєте до столу.

Як добре – на столі пиріг,

А вам нетерпиться назад до школи.

І знов пройшов десяток років,

Вже посивіли дужі явори

Ось скоро станете ви вищими людьми,

У вищих закладах навчання у вас буде.

Проте куди б ви не пішли,

Куди б вас стежка не звернула.

Удома вас чекатимуть завжди.

Очам приємні для вас люди.

Удома можна гарно відпочити,

Відкинувши усі земські турботи.

Там тепло й лагідно душа тремтить,

Де час – умова, сон – це мить.

Хоч може і далеко ви від дому,

Не забувайте що він є.

Що він стоїть – він вас чекає.

Завжди вас прийме й пригорне.

Удома нас чекає спокій з миром,

А може шум, і галас, й балачки,

Для мене дім – пташиний вирій,

Трава свіженька й небо синє.

Мене чекає вогнище печі,

Що біля степу все ще тліє.

Мене чекають буйнії вітри,

Що у квача зі мною грають літом.

Мене чекають батько і сестра,

Мене чекають мої друзі вірні,

Мене чекає весняна пора

Що наче кличе: «Прийди, прийди!

Прийди до мене, до ставка,

Почуй як жаби кумкають весело,

Почуй як квітнуть зорі та поля,

Прийди додому, сонця сину!»

Усі дороги приведуть додому.

І в затишку кінця весни,

У місці чарівному і святому,

Нарешті відпочинем ми.

...

Фока Фокс

Дім

Якби я був домом,

То в ньому не було б шибок.

Там би гуляв пустий вітер,

Що пробирав би, як електрошок.

Там би пахло не новизною,

Там би смерділа смерть.

Там би було все червоне і чорне,

Всі, кому весело, втікли б геть.

Там стоїть запах плісняви,

Там посипались стіни вщент.

Там просто неможливо жити,

Там мешкає лише смерть!

Там немає місця для двох,

Там самотність лише одна,

Там на підлозі плаче лох,

Що має спаскуджене життя.

Його залякали до смерті,

І ось він в її ногах лежить,

Вона розказує про життя легенди,

А він вже не чує, спить…

...

Солом'ян Колос-Рейн

Уламки рідного дому

***

Всі кричали: “Марічка!”,

бо так її звали

А вона лиш дивилась,

як кіптява над її будинком здіймалась.

Було холодно, морозно

як у підвалі її рідного дому,

що лишив дівчину саму доживати,

а сам пішов у ґрунті спочивати.

Вона сіла на випалену траву, що була давно вже скривавлена,

обпаленими вогнем жаху, уламками згадки, що руїнами тепер здавлена

Чекати

коли частина її життя закінчить згорати

Багряне полум’я,

зіллється з палаючим світанком

і коли вже стане холодно,

та зігріватимуть лиш вуглинки,

що зостались від рідного дому,

вона почне до неньки чи оселі промовляти:

“Забудь мене серед сивих очей,

Що зустрічали світанок на ґанку

Побач в мені всі мрії крилаті

З якими ти своє майбутнє мала зустрічати

З тими, що стали пернаті і навіть ті, що

Лишились на землі спочивати.

Ти ж пробачиш мені, що настане час,

Що ти в моїм житті може не озвешся?

Наш спільний життєвий ритм хоч і згас,

Та дотиком рідних спогадів душі ти навік торкнешся."

Десь там вже дим зника, зола у грунт втопталась.

Навколо цвітом поросло усе ласкавим

Всередині ж земля так і тьмяна зосталась

І лиш для неї Там було колись яскравим

...

Nastazi Kaverd

Щастя

Одного дня, в маленькій клітці

Сиділо щастя на ганчірці.

Малі, та із надією два вічка,

Але проходити лиш повз людей сучасних звичка.

Мале сиділо, не просило їсти, пити

Воно все сподівалось, що не зможуть тут його лишити.

Але так мало хто звертав увагу,

Та й ті - поглянуть, усміхнуться, ніби то розвага.

Під вечір, так і не знайшовши щастю дім

Його залишили і щезли наче дим.

Було вже темно, холодно і страшно,

Ніхто не роздивився хто там є уважно.

Воно засумувало і не хоче більше жити

Та думає, як швидше зникнути з землі.

Хай будуть всі його топтати, бити,

І догоратиме те почуття у тлі.

О першій ночі, але може і пізніше

Відчувся дотик теплих та великих рук.

-"А може, вже моїх страждань не буде більше,

І мене будуть позбавлять життя цих мук".

Але його піднесли до грудей

Закутали так ніжно в шарф у комірець,

Знайшло, нарешті, щастя тих своїх людей,

Що люблять і не пустять на легенький навіть вітерець ♥

...

Linka
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Це не жіноче!Лана Філлі
15.06.2024
Ні, я, звісно, за рівноправність, але наша мова і російська не настільки вже й схожі, як часом здаєт ... Детальніше
Наукове обгрунтування жанру "Колективний літературний печворк"Босорка
15.06.2024
УДК 82.0 КОЛЕКТИВНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕЧВОРК ЯК НОВІТНІЙ ЖАНР СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ... Детальніше
Огляд на мальопис "Залізний Ідол" Максима СолнцеваСергій Рачинський
15.06.2024
Неочікуване – це коли читаєш мальопис, а потім через деякий час згадуєш його сюжет і виникає відчутт ... Детальніше
Як важко знайти себе. Таня Мисько
15.06.2024
Змалечку в мене був хист до написання віршів та творів. Любила я це діло... Правда читати зовсім не ... Детальніше
Пательня. Випуск 7stas
15.06.2024
Вітаю, друзі! Сьомий випуск Пательні. Наш творчий експеримент продовжується. Сьогодні у нас новий ав ... Детальніше
Поети! У Вас є пісні! Сергій Василюк
13.05.2024
Поети настав Ваш час послухати свої вірші у будь-якому жанрі і безкоштовно! Так, так! Сьогодні дізна ... Детальніше
На Аркуші вже:
11348читачів
134527коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: