Щоденники Івана Кириллова під редакцією Рибак Еміра.

2 ч. - 3 глава.

24 серпня. Стою в наряді по тех парку, нудно - випив би чарку. Наші всі на бойовому виїзді, але до н. п. Калаї - Нау ще не доїхали. День пройшов у звичайному армійському режимі, без пригод. Увечері закип'ятив воду і пив чай, як справжній бай, і ліг спати, щоб бадьоро зустріти світанок.

25 серпня. Я залишився командиром серед солдатів роти, що залишилися. Йду зустрічати з оперативним черговим маршала Соколова та інших генералів. Вони, мабуть, самі будуть керувати цією бойовою операцією. Бачив детальну карту на столі передбачуваного району бойових дій наших і афганських військ. Колона з військами вже сьогодні повинна доїхати до н. п. Калаї - Нау. Тільки зараз привезли пораненого в голову солдата в нашу санчастину.

26 серпня. - Формування Добровільних Збройних Сил Молоді Афганістану від 14 до 19 років. Кажуть, їх уже 10 тисяч. Це ніби й піонери, й комсомольці. Вчора їх із барабанами забирали прямо з мечетей, і мулла говорив їм, що це хороша організація. Це перший в їхній історії такий піонерський табір. Нам в місті Гераті потрібно організувати групу або загін у кількості 300 осіб для патрулювання вулиць зі зброєю. А то навіть однією бронемашиною не можна проїхати через м. Герат. Але тоді це говорить про перевагу душман в місті. Нам потрібно допомогти афганцям. Потрібно переходити від слів до справи.

1) Патрулювання міста 200-300 осіб разом з афганськими добровольцями - це одне з головних питань на сьогодення.

2) підготовка молоді та призов її до армії — мобілізувати їх туди.

Це був виступ Григор'єва, заступника 1 секретаря ЦК ВЛКСМ (комсомолу) СРСР з Москви. Сьогодні я знову заступив на чергування помічником. Понад 4 днів немає листів з дому. Потрібно потерпіти, почекати. Ось молода Афганська Республіка ростить своїх маленьких дітей, як і я. Але їй набагато важче. Тут стріляють. Потрібно боротися за їхнє щасливе суспільство.

Всі приїхали з рейду. Приїхав і Анатолій. Розповідають, що взяли блокований кишлак тільки зі старими людьми та невеликим стадом овець. Знайшли зброю і боєприпаси. Було багато покинутих домашніх речей. Якщо всі пішли в гори, значить всі вони басмачі та бандити. Мирні люди не стріляють і не бояться людини з рушницею.

Зараз додому починають повертатися люди, які пішли в гори. Цих біженців багато - десятки тисяч. Всі вони з малими дітьми. Вони хочуть збирати врожай і зимувати вдома, а не в горах. Але час втрачено. Безжальне сонце випалило їхні посадки без поливу водою. Люди збилися в купу в тимчасових таборах, не маючи жодних засобів, щоб нормально існувати. Серед них багато бандитів. Ось тому потрібно протягом 2 тижнів комсомольським активістам зі зброєю в руках контролювати порядок в наметових таборах біженців і налагоджувати їх мирне життя. Такий контроль дозволить швидко реагувати на найменші негативні дії ворогів нинішньої влади. Такі озброєні бригади повинні бути організовані серед афганської молоді. Ми з Анатолієм спробуємо досягти відпустки з середини вересня у командування в/ч.

27, 28, 29, 30 серпня. Покращив свій настрій отриманими 2 листами з дому. Приїхав з відпустки комполку Коптяєв. Мене у відпустку можуть відпустити тільки після прибуття комроти Гуменного і Михальчука. Зараз потрібно чекати та вимагати його у начальника зв'язку м - ра Денисова. Анатолій з цього приводу вже поцікавився в штабі дивізії в м. Шинданді, їздив за службовою необхідністю в технічну службу. Там йому пояснили, що відпустки за минулий рік потрібно використовувати до 16 жовтня.

31 серпня. День минув без пригод. Отримав лист від Марії.

Банний день. Чистота - запорука здоров'я! Чисте ліжко - квіти біля узголів'я! Де пісня милого солов'я, що навесні п'янить мене? ... Сумую за дружиною і дітьми - це вони мені любов'ю світять.

1 вересня 1980 р. Пізно встав і потрапив на полкове шикування. Забрав мол. с - нта Геннадія Роше і ст. мех. - водія ряд. Генріхаса Ромейка для ремонту двигуна БТР. Чим ми й займалися.

Потім знову приїхав маршал РС Соколов, а значить, знову передбачається бойовий рейд. Ось тобі й день Миру, а в 1939 р. начало 2 світової війни...

2 вересня. Готували весь день техніку на виїзд в гори. Вранці перевіряли солдатів на наявність наркотиків. Знову в полку крадіжки. Шукали наркотики, і в деяких знайшли. Вони потягнуть за собою інших. Цей злочин карається позбавленням волі на строк від року до 8 років. Ліг спати й прокинувся від крику: - Пожежа! Склад речей горить! Невже це справа рук нечистих на руку людей, щоб прикрити крадене? Знову наркотики чи просто нажива? Так і не припинилися в полку ці погані порядки. Особливо схильні до спекулятивних дій люди, які розуміють місцеві тюркскі мови. Нажива править бал, її ніхто далеко не прибрав... Чим це закінчиться, одному Богу відомо. А тим часом всі люди з намету майнули гасити пожежу, а я залишився в наметі охороняти наше майно.

3 вересня. У пересувну майстерню, що приїхала з м. Шинданда, здав несправні радіостанції. Це вони зі 105 БТР проводили ремонт радіостанції. Після обіду отримаю 130 радіостанцію. Взяли радіодані на радіостанцію у м - ра Денисова. Після обіду планується виїзд на «бойові» на ліквідацію озброєної банди, яка завдала значної шкоди. Цю інформацію передав до полку маршал Соколов.

Анатолій поїхав до м. Шинданд в штаб дивізії за поштою, а я сиджу на ліжку і пишу. Я планую відпустку після 10 числа, а поки що потрібно їхати в рейд.

4 вересня. Вранці о 5.00 підрозділи полку виїхали в бойовий рейд. З нами їхав м - р Раджанов. По дорозі від м. Герата на північний захід проїхали всього 22 км і оточили кишлак. Наш екіпаж разом з управлінням полку облаштовує позиції, а в кишлаку було чутно, як йде стрілянина. Комполку Коптяєв сів у вертоліт і проводив повітряну розвідку бою. Крутняк о 9.00 зробив постріли керованими ракетами по повстанській фортеці, яка огризалася кинджальним вогнем. Через 15 хв привезли пораненого лейтенанта в голову. Добре, що він був у захисній касці. Солдати шукають двох зниклих бійців на полі бою. Авіацію не викликали. Наші, як мурахи, копошаться біля цитаделі, а сходів піднятися туди не мають. Привезли ще 4 поранених бійців. Зараз офіцери-афганці з підозрілих осіб чоловічого населення кишлаку відбирають душман, що стріляли в нас.

Їх разом з пораненими військовослужбовцями відправили на гелікоптері в штаб полку або дивізії.

Замполіт з 6 солдатами пішли до твердині та зустрілися з групою Комарова. Всі чекають подальшої вказівки командування. Комполку поставив завдання вести спостереження за нею і знайти ще ті будинки, звідки стріляли вороги. Під'їхали танки. У кишлаку йде бій. Чути постріли зі стрілецької зброї. Стріляє, захлинаючись, кулемет. Це басмачі стріляють. Генерал- майор Шаталін думає застосовувати чи ні вогнемети. Але команду на застосування не дав. Бій триває. Командир вирішив застосувати їх, після ігнорування здачі фортеці на милість переможців і при неодноразовому пораненні наших солдатів. Привезли знову пораненого солдата та афганця. З'явилися над кишлаком наші вертольоти. Потрібен ще мостоукладач для установки моста через річку з колод, щоб техніці можна було переїхати на інший берег. Зараз чекаємо відходу з лінії вогню розвід роти. Артилеристи полку дадуть залп по 6 снарядів на гармату по вказаних цілях з бандитами. Повідомили про 4 поранених солдатів і про одного вбитого. 6 танків поїхали до осиних гнізд басмачів. Зададуть їм жару. Треба було їм здатися, і ми б не руйнували будинки, з яких вони стріляли. Це раніше нам не дозволяли в будинки входити, і вони знову тут сподівалися на безкарність. Комполку Коптяєв виводив людей із зони обстрілу і дав вказівку з гелікоптерів ПТУРСами розстріляти вогневі точки душман.

Командир полку створив із солдатів управління, на чолі зі мною, резервну групу, оскільки в одному місці просочилася група душман. Я попрямував із солдатами в той бік, звідки стріляли. Ми теж почали стріляти. Нам допомогли танкісти, які пристріляли місцевість із басмачами. Надійшла команда повертатися, оскільки управління полку залишилося без будь-якого прикриття. Було виявлено велике угруповання душманів. 6 і 8 роти ведуть бій з ними. 2 поранених солдати винесли з поля бою. Ще 2 розвідників принесли від форту, один поранений в живіт. Виведених з фортеці бандитів без суду і слідства розстріляли самі афганці в полі...

6 воїнів, зі мною, з вогнеметами пішли на розвідку. Підійшовши до того місця, де поранило наших 2 розвідників, ми побачили душмана і в його руках зброю без патронів. Він йшов нам назустріч. Ми взяли його в полон з собою. Але в цей час в нас ззаду почали стріляти душмани. Ми кинулися врозтіч і почали, прикриваючи один одного, відстрілюватися. Було страшенно страшно, оскільки вперше в житті з близької відстані в тебе стріляють вороги. Ми не очікували, що в нас в тилу багато душманів, а наша група всього 7 осіб. Солдати теж перелякалися, але життя дорожче і ми, прикриваючи один одного, почали відходити. Довелося керувати відступом групи. Душманів виявилося багато. Але, слава Богу, все закінчилося безнапасно. Ми навіть полоненого не кинули, а віддали афганським революціонерам, але ті з ним теж не церемонилися. Розстріляли.

5 вересня. З ранку наша артилерія почала обстріл окремих будинків, в яких засіли душмани. Вчора знову в районі фортеці в нас стріляли вороги. Значить, їх ще не всіх ліквідували. До 12.00 дня солдати м - ра Мартимяна зібрали з поля бою міни англійського виробництва. Він прийняв і інші заряди, і вибухові пристрої у бандитів, яких зараз будуть допитувати. Їх привела з собою розвід рота. Вони на БРДМі захопили їх штаб. Багато у них всяких речей, які вони використовували проти нас, в тому числі й зброю з боєприпасами. Бандитів відсортували, та рядових відправили в афганську армію, а командирів у в'язницю. Таким чином наш рейд закінчується. Виявляється, їх штаб був у тому місці, де на нас вчора напали душмани. Там ми взяли одного в полон і коли на нас напали організовано відійшли під прикриття наших солдатів, що прийшли нам на допомогу і захопили їх штаб. Анатолій ще не повернувся з афганської піхотної дивізії. А сьогодні нам легше стало після таких запеклих боїв. В іншому кишлаку теж воювали не менше за нас і ще не закінчили, поїхали інші БТРи їм на допомогу. Там в основному були солдати - сарбозівці з 17 піхотної дивізії, але вони воювати не вміють і не хочуть. Наші роти захопили з собою тих повстанців, що в афганську армію визначили, на ґрунтовний прочіс інших кишлаків і прилеглої місцевості. Вони повинні були з'явитися перед бунтарями, що залишилися, і сказати, щоб ті здалися в полон. До 21.00 вечора ми прибули до аеродрому м. Герата. Там розігріли каші в баночках із сухпайка, закип'ятили чай і лягли спати, щоб прокинутися бадьорими.

6 вересня. О 4.00 ранку підйом всього особового складу і поїхали в м. Герат в район кривого мосту. Управління полку зупинилося біля кущів, а решта почали оточувати передбачувану ділянку прочісування на наявність бандитів і їх зброї, боєприпасів.

Мирним людям боятися нічого, а бандити починають стріляти. Артилерія наша та афганська за нами й буде стріляти, за наказом, якщо хтось буде в наших солдатів стріляти.

Стрілянина. За 70 м попереду від нас після цього почали відбуватися вибухи розірваних снарядів. П/п - ка Петрова повинен був вчора годувати полк, але його немає. Де господарський взвод загубився, невідомо. Генерал Шаталін повідомив, що в заблокованому п'ятачку землі ліквідують зараз всіх бунтівників. Вони або прикриваються мирними жителями, або ті самі не йдуть з блокованої зони. Вчора ми їм пропонували вивести жінок і дітей, але вони відмовилися. Ми пригрозили взяти їх укріплення силою. Ось і почалася битва не на життя, а на смерть. Снаряди великої потужності вибухають. Підрозділи п/п - ка Петрова та його самого досі не знайшли. Після артпідготовки кільце навколо звузили, але поки не було команди на штурм. Боїмося, щоб не вийшло як вчора, коли управління в/ч залишилося без охорони. В тилу душмани і їх штаб атакують управління полку. А в кишлаку наші солдати мало не перестріляли один одного. Але вже і поранений біля моста з'явився, його терміново відвезли на викликаному вертольоті в госпіталь. Захопили без втрат укріпрайон. Дуже дякую артилерії. До 21.00 вечора повернулися у в/ч. Там все гаразд, без змін. Техніку заправили, відремонтували, отримали боєприпаси, продукти, помилися і лягли спати.

7 вересня. О 4.00 ранку підрозділи полку знову в рейді. Знов - таки на північний захід від м. Герата в кишлак зі старою фортецею. Вона досить добірна. З ранку там вже діє наша розвідка. Туди ж літали вертольоти й робили свою справу — стріляли. Артилерія не відставала. Бойові дії велися з повною силою. Знову багато бунтівників, які відстрілюються. З дому листів немає. Наша ластівка стоїть поруч з екіпажем комполку, ми на зв'язку з діючими підрозділами. Вийшло вільне віконце, і я пишу все це, і аналізую ситуацію, що склалася. Судячи з такого численного опору бунтівників, ми засіли тут надовго і рейди з зачистками територій і кишлаків надовго триватимуть. Зараз 16.30 ми все ще воюємо. Зачистка триває. Вчора померли два сапери. Натрапили на душманів, і вони поранили прапорщика і солдата. Вони обидва померли від ран.

8 вересня. Зранку ми прибули до вчорашнього кишлаку - на схід від м. Герата. Відправили парламентерів з пропозицією здатися бунтівникам або хоча б відпустити жінок, дітей, старих. Відповіді не було. Здійснили удари з гелікоптерів по укріпленій фортеці. Знову через гучномовці закликали вивести дітей, жінок, старих. Але чомусь не поспішають виходити. Потім вдарила наша артилерія по ній. Знову почулися автоматні черги. Але потім, коли розсіявся дим, ми побачили все-таки на околиці кишлаку натовп мирних жителів з дітьми та з речами. Через міст на наш берег вийшов строкатий натовп — це було видовище! Тільки одного сапера ми не знайшли. На ПХД (пункт харчового достатку) дізнався, що це може бути Анатолій. Не хочеться вірити в це.

9 вересня. На світанку ми поспішили в східному напрямку до наступного кишлаку за 20 км від вчорашнього. Наші роти проводять його прочісування. Ми, як завжди, на зв'язку з ними в складі управління полку. Так тривало до 15.00, і ми знову перемістилися до вечора до іншого кишлаку. Арик біля нього виявився непрохідним для техніки. Роти прочесали сади на наявність підозрілих осіб, їх зброї, боєприпасів, які проводили обстріли гвинтокрилів в небі, в цьому районі. Розвідники не встигли їх затримати, не зрозуміло, куди вони поділися. Привал був біля цього непрохідного арика, там і заночували після вечері із захопленого в бою барана.

10 вересня. Вранці рушили вздовж арика на відстань 20 км на схід. Провели прочісування села на наявність підозрілих осіб, зброї, боєприпасів. Старих, дітей, жінок вивели з нього і почекали, чи не будуть душмани стріляти. Але нічого не сталося. Обідали вже на іншому березі арика. Чекали на переїзд в інше місце. До вечора ми, проїхавши по пересіченій місцевості чималу ділянку, опинилися біля русла річки, в 18 км від полку.

11 вересня. О 3.00 ночі вирушили похідним маршем в м. Герат до Кандагарського базару. Мій екіпаж з майором Важатовим на БТРі, що забарахлив, рушив у в/ч, тримаючи ззаду на зчепленні зламану автомашину ЗІЛ. Нашому БТР потрібен необхідний ремонт. У полку привів себе до ладу: помився, поголився, виправ одяг й після обіду допоміг друзям з відділу озброєння полку посмажити шашлик з баранини. Екіпаж поки теж приводив себе до ладу, заправив БТР і почав проводити його ремонт. Я дізнався, що наш старшина роти поїхав до Союзу супроводжувати цинкову труну з тілом вбитого лейтенанта із Закарпаття, Україна. Вчора невідомі особи біля аеропорту обстрілювали нашу техніку, що там проїжджала. Вони обстріляли колону техніки з боєприпасами, яка поверталася з передмістя м. Шинданда, де перебували мої друзі з артозброєння.

Кулі прошили кузов автомобіля і лобове скло. Їздити стало небезпечно. Раніше такого не було. А ми всі допомагаємо будувати афганцям світле майбутнє, а вони у відповідь стріляють нам у спину. Добре, що нічого не вибухнуло в кузові з боєприпасами.

12 вересня. Сьогодні мій екіпаж машини на чолі зі мною цілий день займався ремонтом і завантажував все необхідне майно для бойового виходу до полку, що діє на виїзді. О 2.00 ночі ми були підняті по тривозі. У який бік ми вирушимо, поки невідомо.

13 вересня. У полку з'явилися злочинні елементи. Награбовані речі після рейдів з'являються в полку. Вчора їх спалювали після вилучення у несвідомих елементів. Це державні злочинці, їх місце в тюрмі, а не в строю солдатів щодо виконання інтернаціонального обов'язку в Афганістані. Це може сумно закінчитися, бо може статися політичний скандал. Це не бойові трофеї зброї та боєприпасів, а звичайне неналежне мародерство. Фу, як нефайно роблять і самі себе принижують нижче людської гідності. Збільшується кількість солдатів, які вживають наркотичні речовини. Це пов'язано і зі зростаючими бойовими діями нашої в/ч. Не всі можуть перенести вбивство навіть ворогів - це теж люди. Ми так виховані. До того ж втрата бойових товаришів у бою або їх жахливі поранення підриває і без того неврівноважену психіку молодих людей. Щоб зняти психологічну напругу, вони піддаються на такі негативні дії, як вживання наркотиків. Під час Другої світової війни нашим батькам і дідам давали 100 грамів горілки або спирт для цих цілей. А наші солдати використовують ампули знеболюючих ліків промедолу при пораненні. Його вколюють в область поранення і цим знімають чутливість до жахливого болю. Так було з одним розвідником, йому вколювали ці ліки після поранення, а інші, дізнавшись про відчуття після цього застосування ліків, почали застосовувати його не за призначенням. Але солдат помер, оскільки йому вчасно не надали швидку медичну допомогу, бо він не скаржився на болі. Мені потрібно проводити виховну роботу з солдатами, оскільки я набагато старший за них і маю великий життєвий досвід. Потрібно виявляти неблагонадійні елементи серед солдатів і проводити з ними виховну роботу, а тих, хто чинить опір, потрібно пропісочити в колективі на комсомольських зборах. Потрібно таких людей виводити на чисту воду. Сьогодні з відпустки повернувся комроти ст. л - нт Гуменний. Він благополучно пройшов митний контроль з японським магнітофоном. А квартиру він не зміг отримати — чиновники - бюрократи затягнули цю справу. Отримав лист з дому і дізнався, що захворіла дочка Світлана на ангіну. Їй мигдалини гортані потрібно видаляти через дуже часті захворювання горла. Що буде далі, поки невідомо.

14 вересня. Я цілий день в очікуванні виїзду свого броньовика провалявся в ліжку, не помітивши, як і день минув після таких до цього часу напружених днів. Написав ввечері листа додому і зайшов в оперативну чергову частину. Там знаходилася трофейна стрілецька зброя в кількості 4 штук англійського та іранського виробництва разом з іншими боєприпасами, захопленими у повстанців. Було затримано 4 іранців за 5 км від в/ч. Були ще американські військові інструктори, але вони зникли, залишилися тільки їхні речі, а іранці прикрили їх відхід.

15 вересня. Був на виїзді на місці розташування штабу дивізії під м. Шинданд. Повернувся о 23.00 вечора у в/ч. Я дізнався про поранення ще 6 осіб, у тому числі й мого друга прапорщика Брусенко (Борисенко), під час зачисток кишлаків нашими ротами.