Камінь
12058
Життя земне тяжіє, наче камінь,
Який підняти ми плануєм…
Стискає нам бажання рамінь*–
Суспільства осуд, – ми пасуєм.
Багато душ під каменем пропало,
Під тиском страху чи зобов'язáнь.
Скільком хребет їх мрій зламало,
Не оцінивши тих старань?..
Скількох пожерли заздрісні нелюди,
Важкі й холодні, ширші за каміння?
Такі були і будуть всюди,
Це противагові створіння…
Усе в руках ваших, кажу, і голові:
Бути як всі, або своє підняти разом
Тяжке життя, та ви не замалі,
Щоб прогинатися заразам!..
*рамінь = ремінь
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯