Автобус-1

Вітаю у нашому автобусі, пані та панове с: Ну, тойво, я вже звик писати усе по сценарію, тому маю надію, Ви не будьте проти. Хочу розпочати з плюсів: \ Концепція: сама ідея поєднати бус та певну "смертельну зустріч" звучить просто, але у цьому найголовніша фіча. Атмосфера створюється автоматично, бо кожен знає наскільки жахливим може бути автобус, як пахне усередині. Дехто навіть пам'ятає кількість китиць на лобовому склі свого чергового маршруту. \ Твір короткий, тому читається швидко й не давить надмірними деталями. \ Жанри, що були заявлені у шапці твору повністю співпадають з тими настроями, що всередині. Тому, якщо Вам цікаві самі ці жанрові поєднання - кмітливо читайте. Я не знайшов жодного не-співпадіння по жанру чи настроям. \ І повторюся знову. Образ "автобуса" - образ звичайності та буденності. У цій історії він перетворюється на щось зловісне, страшне та жахаюче. Щось, що Лавкрафт шукав у забутих пірамідах Каїру і знаходив. Тому і Ви знайдете с: І як завжди, нагадую, що я не критик. Тому те, що я вважаю за мінуси чи бачу у цьому розрізі - абсолютна суб'єктивщіна. \ В свої 14 я отримав подарунком збірку творів Лавкрафта. Потім начитався усілякого різного, по жанру і по суміжним також. Набачився купи фільмів і не тільки. Тому, особисто для мене, у творі присутня передбачуванність. Атмосфера та як вона задається, певні сюжетні ходи. Інколи вони очікувані, інколи просто стандартні. Бо це як кава із кавою. Ну, не можеш ти зробити каву без кави. \ Глибина та розмір. Я впевненний, що автор бачив мої огризки і спокійно зрозуміє, що я люблю "подовше", тому це майнус особисто для мене. Декому може не вистачити ~14 сторінок аби повірити у мотивацію персонажів або ж відчути їх "душі". Впевненний, що для багатьох це буде навпаки плюсом. \ І власне оця новельність твору - подарунок і прокляття. Мені він подобається загалом, ще більше якби був "антрактом" між більшими текстами. Сюжет здатен на більше, автор також здатен на більше. Завжди. Тому, я б з радістю почитав довшу "анкат" або "діректорс" версію. Бо люблю таке. (Але найголовніше питання - нашо автору нас слухати? Він творе! Дайте йому творити, не закидуйте у межі своїх власних очікувань) Загалом - вдалий вибір для будь-якого читача, кожен знайде щось своє.

Вітаю у нашому автобусі, пані та панове с: Ну, тойво, я вже звик писати усе по сценарію, тому маю надію, Ви не будьте проти. Хочу розпочати з плюсів: \ Концепція: сама ідея поєднати бус та певну "смертельну зустріч" звучить просто, але у цьому найголовніша фіча. Атмосфера створюється автоматично, бо кожен знає наскільки жахливим може бути автобус, як пахне усередині. Дехто навіть пам'ятає кількість китиць на лобовому склі свого чергового маршруту. \ Твір короткий, тому читається швидко й не давить надмірними деталями. \ Жанри, що були заявлені у шапці твору повністю співпадають з тими настроями, що всередині. Тому, якщо Вам цікаві самі ці жанрові поєднання - кмітливо читайте. Я не знайшов жодного не-співпадіння по жанру чи настроям. \ І повторюся знову. Образ "автобуса" - образ звичайності та буденності. У цій історії він перетворюється на щось зловісне, страшне та жахаюче. Щось, що Лавкрафт шукав у забутих пірамідах Каїру і знаходив. Тому і Ви знайдете с: І як завжди, нагадую, що я не критик. Тому те, що я вважаю за мінуси чи бачу у цьому розрізі - абсолютна суб'єктивщіна. \ В свої 14 я отримав подарунком збірку творів Лавкрафта. Потім начитався усілякого різного, по жанру і по суміжним також. Набачився купи фільмів і не тільки. Тому, особисто для мене, у творі присутня передбачуванність. Атмосфера та як вона задається, певні сюжетні ходи. Інколи вони очікувані, інколи просто стандартні. Бо це як кава із кавою. Ну, не можеш ти зробити каву без кави. \ Глибина та розмір. Я впевненний, що автор бачив мої огризки і спокійно зрозуміє, що я люблю "подовше", тому це майнус особисто для мене. Декому може не вистачити ~14 сторінок аби повірити у мотивацію персонажів або ж відчути їх "душі". Впевненний, що для багатьох це буде навпаки плюсом. \ І власне оця новельність твору - подарунок і прокляття. Мені він подобається загалом, ще більше якби був "антрактом" між більшими текстами. Сюжет здатен на більше, автор також здатен на більше. Завжди. Тому, я б з радістю почитав довшу "анкат" або "діректорс" версію. Бо люблю таке. (Але найголовніше питання - нашо автору нас слухати? Він творе! Дайте йому творити, не закидуйте у межі своїх власних очікувань) Загалом - вдалий вибір для будь-якого читача, кожен знайде щось своє.

Креативно нічого не скажеш, цей Павло безсмертний. Файно вийшло.

Оце сюжет із мерцями, присутній своєрідний гумор. Павло судячи з усього дещо неприємний, совість його покинула.

Люблю "часові петлі", спроби зібрати інформацію у кожному витку, спроби гг знайти вихід, його ріст над собою чи деградацію. Але було трохи важко у кінці, тримати "образи" всіх персонажів. Типу: Це нові? Це старі? Ті самі? Певно через це частина тексту з поясненням про прокляття, "місце події"(точніше здогадка), причини, пройшло мимо мене. Загалом, емоційно задоволення отримав, але не повністю зрозумів. Може в наступному творі про автобус, стане ясніше.