Пройди повз…

Якщо раптом зустрінемось з тобою,

Давай вдамо, що ми незнайомі.

Без слів, без усмішки, без болю —

Просто пройди повз… не зупиняй спогади втомлені.

Ми вже не "ми" — лиш пам’ять і тиша,

Що вчила, як дихати без крику.

Твої "як справи?" для мене — лиш фішка

У грі, де виграв той, хто вчасно зникнув.

Тож, якщо доля нас ще десь зведе —

Не псуй театр словами зайвими.

Ми — історія, що давно не живе.

Ми — обличчя, що більше не впізнаємо.