Шашелі

Шашелі пішли шукати домівку на піддашшя —

Давно з’їли все внизу, немає більше щастя.

Зібрались поспіхом, залишивши руїни,

Нашіптували весело свої шашелеві співи.

Шаруділи й клацали щелепами на горищі,

Думали, куди ж потім перебратись вище.

Бо від підвалу й аж до маківки даху

Зухвало радісно все з'їли та не мали страху.

Та ось прийшов той час — і стіни похилились,

І дах просів, балки з тріском розвалились.

І брьохнулись із тряскотом шашелі в пилюку,

Пішло все шкереберть - повернуті в грязюку.

І шкода стала їм себе — та пізно розуміти,

Як шкоду власну можна виправити й змінити.

Де був їх дім, лишився пил і спогад кволий.

Тож збирати час пожитки й рушати у світ суровий.

25.09.25