Слова авторки
Сонце сховалося за дощовими хмарами, і працювати зі світлом тепер неможливо. Вітаю читачів! Я щиро вдячна, що ви вже прочитали або плануєте ознайомитися з моєю повістю “Есенція теракотової стіни”.
Кілька слів про сам твір. У центрі сюжету — Ждана, звичайна дівчина з яскраво вираженим художнім хистом. Мистецтво оточувало її від самого народження, тому воно стало основою її життя. Мистецтво справді пронизує все довкола; інколи ми його не помічаємо, але воно постійно присутнє. Художники, письменники та просто талановиті особи найглибше відчувають цей вплив, а потім передають його іншим. І не завжди цей вплив є благотворним. Мистецтво багатогранне: воно може бути як захопливо прекрасним і чарівним, так і моторошно страшним, навіть жахливим. Кожен сприймає його по-своєму. Саме про цю багатогранність — і про сприйняття мистецтва різними людьми (і не тільки) — мій твір.
Особисто я тісно пов’язана з мистецтвом і вважаю, що треба приймати обидві його сторони: і дивовижну, і моторошну. Але повість розповідає не про мене, а про Ждану. Для неї мистецтво — це краса, ідеал (хоч і не загальноприйнятий), але однозначно — добро. Я хотіла написати про те, як ця художниця зіткнеться з жахливою суттю того, що вона вважає прекрасним…
На жаль, обставини мого життя зараз такі, що змушують мене все більше зневажати мистецтво, яким би воно не було. Я не хочу, щоб мій твір змінився і перетворився на щось кардинально інше. Я повністю знаю його сюжет, знаю, що чекає Ждану за межею тієї теракотової стіни, знаю про тривоги Орисі та мовчання Зофії, але продовжувати писати стало фізично неможливо. Тому я прийняла рішення повністю призупинити роботу над твором на невизначений термін, а не лише "заморозити" його на Аркуші.
На завершення хочу ще раз подякувати всім читачам. Сподіваюся на нові зустрічі у наступних творах! Дякую за увагу!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!