Останній завжди найпідліший

Їхні батьки знали одне одного з дитинства. Ще малими пуцьвірінками, як їх називала бабуся-сусідка, вони бігали затишним двориком, граючи то у квача, то в хованки. Здається, тоді й сонце світило по-особливому, хоча куди мені знати — я то бачив той час лише на фотографіях та нечітких відео.

Разом зростали, разом ходили до школи, разом залицялися до дівчат. Ото справжній, реальний приклад вислову «друзі-нерозлийвода». Жартували, що стануть одне одному кумами й довго ще спорили — хто перший отримає сан хрещеного.

Перший — високий та худий, походив із родини доволі бідної на родичів. Інший — опецькуватий і хворобливий, мав настільки жахливий характер, що пересварився з усіма кузенами й кузинами. Тому дружба цих двох тільки міцнішала з часом, хоча іноді й траплялися сварки. Але то буває усюди, чи не так?

Поки високий Роман зустрічався з декількома дівчатами водночас, Андрій готувався до весілля. Його обраницею була світловолоса й дуже симпатична Ксенія. Вчилися на одному курсі в університеті, за однією партою слухали монотонні лекції, якось так і віднайшли свої почуття. Звичайно, що захопившись одне одним, вони стали проводити більше часу разом, як і будь-яка інша пара. Тільки-от Роман з цим змиритися не зміг. Душа його розривалася від ревнощів: його єдиний друг повільно віддалявся від нього. Може тому він і глушив цей біль у швидкоплинних романсах, змінюючи партнерок чи не щомісяця. Ось сидить цілується з однією у парку вночі. Навколо лише світло ліхтарів і темні кущі. Перелистуємо календар і бачимо Романа вже з іншою у доволі фешенебельному ресторані. У повітрі — аромати дорогих парфумів, на стінах — абстрактні картини, які тоді почали входити у моду.

Все змінилося якраз напередодні Андрієвого весілля. Тоді Роман зустрічався з Танею — такою ж високою, владною й водночас ніжною. З нею юнак забував про все на світі. Вона разюче контрастувала з усіма своїми попередницями. Коли він відчув вже звичну «кризу кохання» і зізнався у цьому Тетяні, вона не стала благати чи просити другий шанс, ні. Дівчина вигнала його геть зі своєї кімнати у гуртожитку. Через три дні Роман приповз до неї на колінах, в устілку п’яний, але з трояндою у зубах. Більше таких вивертів не робив.

На весіллі вони виглядали люблячою парою, хоча родичі тихесенько кепкували з них, обговорюючи ті стальні рукавиці, у які потрапив хлопець. Маю зазначити: в тих жартах проскакувала нотка схвалення й прихильності до дій Тетяни.

Дівчина також спіймала букет новоспеченої дружини. Андрій розвів руками, всміхаючись, а Роман хильнув зі свого бокала. Потім ще раз.

Все сталося так, як і очікували — пара побралася за три місяці. Ревнощі зникли, уступивши місце спокою у душі чоловіка.