Останній завжди найпідліший

Вони були звичайними дітьми, що кохали одне одного й виросли разом. Прожили усе життя, пройшли усе, допоки війна не зруйнувала їхні долі. Важко було писати це оповідання, адже воно дітище тих довгих ночей, котрі пройшли в укриттях під час масових обстрілів наших міст. Сподіваюся, ніхто з Вас не нехтує правилами безпеки, адже найцінніше, що в нас є — це наше життя. Бережіться та донатьте на ЗСУ. Все буде Україна!