Наша Зустріч Перша, Не Остання!
20052
Так важко збагнути те,
Що відчуваєш вперше і востаннє:
Пам’ять карбує і не витирає,
Лишає приємний відпечаток.
Тебе згадати хочу, але не можу (не можу),
Номера не знаю і не віднайду (на жаль).
І коли я вже поїду, через смуток збагну:
Наша зустріч перша, не остання!
Так, я вірю у дива, співпадіння.
Жевріє той вогонь надії.
Фрагменти картини зберу,
Щоб невидимий зміст вловити.
Твій бомбер досі виблискує
Кольором вишневого цілунку.
Неважливо, де побачимось знову –
Ми знайдемо шлях, ось побачиш!
Тебе згадати хочу, але не можу (не можу),
Номера не знаю і не віднайду (на жаль).
І коли я вже поїду, через смуток збагну:
Наша зустріч перша, не остання!
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯