Петро Гузiк "Отрута"

Ти отрутою в душу мою проникаєш

Обійняти не хочеш, але й не пускаєш

Я так хотів почути твоє "люблю"

Натомість лиш міцніше затягую петлю

І хоча тобі було добре зі мною

Ти легко до мене повернулась спиною

Залишився сам незнаю чому

Тепер я кохаю тільки пітьму

Я помираю від відчаю й отрути

Врятуюсь, лиш коли зможу забути

Любом вмирає у попелі слів

Залишивши тільки осколки снів.

06.10.2025