Її нема

Її нема

Сьогодні взнала, що її нема вже...

Тієї доброї, усміхненої пані.

Хоча я добре так її не знала.

Але щоранку погляд зустрічала.

Чарівна жінка, молода, щаслива.

А поряд- завжди люблячий коханий.

І поряд - хлопчик, бажана дитина.

Була. А зараз вже її немає ...

І серце в грудку скомкалось відразу.

А сльози - на кілочку підзависли.

Чому? За що? І як так, що так рано?

Вона була, і раптом швидко зникла!

Життя скінчилось для цієї пані,

Та не скінчилось для її мужчинок.

Вони в жалю, бо сильно так кохали,

Любили жіночку і мамочку єдину.

Минає все, і невідомо, скільки

Нам залишається прожити, прокохати.

Тож треба нам прожити так зуміти,

Щоби сказали потім: "гарна жінка й мати".