Над містом ніч

Над містом ніч вмивається дощем,

Вогняний попіл огортає грушу.

Це місто освятили знов мечем

І ворони шматують його душу.

Ми бачим світ крізь призму чорних злив,

Тут кожен дім нагадує про втрату.

І стільки болю в поглядах живих,

Що своє серце кладемо на плаху.

Чорна шрапнель, як зграя вороння,

Шукає жертву з рання до світанку.

В руїнах церкви не лишилось вівтаря,

І у кафе не подадуть сніданку.

Залишки вікон дивляться на світ

Рахуючи між зорями ракети.

А у підвалі знов читають «Заповіт»

І сподіваються сьогодні не померти.