Химера

А за мною біжить чудовисько,

Наступає на п’яти реальністю

Прозаїчних подій збіговисько

Остогидливої банальності.

Я блукаю забутими храмами −

Лабіринтами світобачення.

Мої мрії покрились ранами

Не знайшовши свого означення.

Я ховаюсь у тюрмах зручності

Усвідомлюючи знедолення

І живу не ввімкнувши гучності

Для оманливого неволення.

Може досить снувати марою?

Подивлюся у відображення

І залишусь навік примарою,

Бо химера – моє зображення.