Боюсь... (Сонет)

Твої слова так вміло складені у рими

В мені мов ехо болю... довге ехо болю...

Прошу, не край же серце, що заплило кров'ю!!!

Його накрила чорна темрява незрима...

Я хочу світло бачити у цім тунелі,

Напевно знати, що зі сходом мого сонця

Живеш і можеш киснем дихати по вінця,

Та десь вночі віршуєш кращого ронделя.

Не знаю я, чи зможу покохати ніжно!

Не впевнена, чи зможу бути поруч вічно!

Боюсь, що серцю може бути зовсім пізно...

Забути важко біль зітлілої надії...

А раптом я і ти із різної стихії...

Боюсь... боюсь... та хочу обійняти міцно!

28.09.2025 р.