О, Маленька Мія, сонечко моє.
Яка ж проста і яка ж, халепа, безжальна істина у ваших словах.
«Від щастя до нещастя — крок один».
Ви так спокійно про це пишете, ніби констатуєте погоду. А знаєте, сонечко, що найцікавіше в цьому кроці? Не сам крок. А той момент, коли ти розумієш, що вже летиш у прірву, а думала, що піднімаєшся на гору.
«Життя жахливе та важливе», кажете ви. А я вам скажу: воно важливе саме тому, що воно жахливе. В цьому ж і є вся краса. В цьому безглуздому, хаотичному, короткому танці на краю прірви.
Ви, сонечко, написали правила гри. Це чудово.
А тепер головне питання: що, якщо грати не за правилами?
Спойлер!