Мешапи (збірка)

[Мікромешап на "Сонячну Машину" Винниченка. Домішано різних диснеєвських героїв]

_ _ _

АНОТАЦІЯ

Цей історичний роман зображує події Сонячної Революції — політичного, економічного та суспільного перевороту, що трусонув світом.

Геніальна вчена Гаджет-Пружинка винаходить Сонячну Машину — пристрій, що здатен перетворювати сонячну енергію на хліб. Кінець ери капіталістичного поневолення, тепер кожен може автономно себе прогодувати: треба лише трохи сонця, трави та власного поту. Але маргінал-мізантроп Мікі Маус вигадує, як замість сонячного хліба отримати найнебезпечніший наркотик всіх часів і народів — хуйовий йогурт. Тотальний безлад і кривава різанина розпочинаються в Діснейленді, поступово охоплюючи всю планету. Занепад людства неминучий.

(Базується на реальних подіях.)

РОЗДІЛ 3

…Темний Плащ біг з останніх сил. Пробиті груди відлунювали болем на кожний вдих. Ослаблі руки притискали до грудей дорогоцінну ношу — Сонячну Машину.

Попереду виросли тіні, наче з-під землі.

— Стояти! Віддай нам те, що несеш, і залишишся живий.

Темний Плащ заточився. В голові забилася єдина думка: розбити, не дати їм заволодіти…

Раптовий постріл перекинув його на бруківку. Останньої миті хтось устиг вихопити з рук Машину. Вигинаючись у корчах, Темний Плащ почув огидний голос Мікі Мауса:

— Чудово! Тепер почнеться справжня гра на виживання! Гаплик не тільки капіталізму. Посміхнися, людство! Конають всі!..

РОЗДІЛ 26

…Сьогодні вона просто лежала, прислухаючись до звуків іззовні. За стінами в’язниці-божевільні щось відбувалося. Щось страшне.

Рипнули важкі металеві двері. Гаджет, насупившись, сіла на ліжку. Король Діснейленду Скрудж Макдак власною персоною? Якийсь він обідраний, змарнілий. Точно щось коїться.

А слідом за Макдаком внесли Сонячну Машину і ввели…

— Сирогризе! — скрикнула Гаджет.

Але товариш, здається, зовсім її не впізнав. Навіть голови не повернув.

— Ти готова зустрітися з тим, що накоїла? Що насправді принесла людству? — Скрудж вишкірився, наче причинний, очі гарячково блищали.

Його посіпаки встановили Машину на стілець і розчахнули вікно. Стовп сяючого світла впав прямо на скло Машини. Макдак закинув усередину оберемок трави.

— Сирогризе, дозволяю зробити собі йогурту, — гидко посміхнувся Скрудж.

— Йогур-р-р-рт! — в очах товариша затанцювало божевілля, вуса настовбурчилися та витягнулися.

«Що?! О святоголовий Діснею! Я ж винайшла хлібопічку, а не йогуртницю!»

Але замість того, щоб зросити майбутній хліб своїм потом, Сирогриз розстібнув штани та витягнув…

— О ні! Що ви робите?! Не так треба користатися Машиною! — Гаджет у розпачі рвонулася з ліжка, але ланцюг потягнув її назад.

Палатою рознісся макабричний регіт Макдака.

— Так, моя імперія агонізує. Але разом з нею піде на дно весь світ. Ласкаво прошу до пекла, створеного власноруч!..

РОЗДІЛ 72

…Чіп різко розвернувся.

— Ти вживав його. — Він не питав. Стверджував.

Перед його поглядом, що по вінця наповнений болем, неможливо було брехати. Дейл опустив голову.

— Як довго? — надламаним голосом спитав Чіп.

— Тиждень. Як ти здогадався?

— Ти погано вимив Сонячну Машину.

— Я не розумію…

— Як отримати наркотик? — вкрадливо почав Чіп.

Дейл промовчав. Що за дурне питання? Всім і так це відомо: замість поту потрібна сперма, от вам і весь хуйовий йогурт.

— Я вловив запах твого сім’я, коли робив сонячний хліб, — голос Чіпа тріснув й уламками зсипався на липку від крові бруківку.

Дейл стиснув зуби. «Святоголовий Діснею, це кінець». Чіп не може помилятися. Хіба він за ці роки не вивчив свого коханця на смак і запах?..

— Чому? Навіщо? — зболений шепіт було ледве чути.

— Я сам не знаю, — майже схлипнув Дейл. — Мабуть я просто слабовільний шматок лайна.

— Як ти міг?! — скривившись від підступаючих сліз, вигукнув Чіп.

Дуло рушниці вперлося Дейлові в груди. Час застиг, гливкі мляві секунди розтяглися на години, роки.

Врешті, Чіп прибрав рушницю.

— Йди геть, — твердо промовив він, не дивлячись на коханця. — Зараз я відпускаю тебе. Але наступна наша зустріч стане останньою.

— Я не захищатимусь, — хрипко відповів Дейл.

«Бо хоч раз спробуєш йогурт — і невідворотно опиняєшся на темній стороні. Віднині я нестиму лише руйнування. Може, краще пристрель мене зараз? Хоча ні. Я сам зроблю це. Хоч чимось спокутую зраду. Не хвилюйся, союзнику, нашій… вашій організації не доведеться марати руки об нового ворога»…

КРИТИКА

Павло Верстат, історик-сонцолог:

Роман — суцільна історична недостовірність! Наприклад, відомий факт, що палац Скруджа Макдака був повністю зруйнований: відступаючи, загін Гаджет-Пружинки підірвав усі центральні тунелі, що проходили під будівлею. Цього вистачило, аби спричинити незворотні руйнування наземних конструкцій.

Борундіна Покутніх, просто читачка:

Шкода, що в романі не знайшлося місця для історії кохання Скруджа та його прийомної племінниці Пір’їнки Вандеркряк. Я читала її мемуари. Дядько позбавив її цноти, коли Пір’їнці було тринадцять, і вона потім кохала його все життя. Це так захопливо і романтично!

Бліч, красень, плейбой, філантроп:

Красуне, хочеш спробувати мого йогурту? Пиши в приват. Повний ульот гарантовано!