under the rock...

а злодій сходами югнув.

ніхто не бачив,

ніц не чув...

і скільки ж їх?...

не стане чисел.

а не суди...

і не суджу!

сиджу за столиком,

пишу

епоху,

міф

і славу словом.

і олівцем простим в руці

слова, жбурляю камінці

у світ,

в забруднений світогляд.

можливо там,

у хащах тих

у схов,

на дно злодюга ліг,

зарив, що вкрав

в глибокій ямі.

і визирає з-поміж спин -

чекає миті,

чи хвилин

від пограбованих шаноби.

та й криголамом враз поплив -

лиш кілько баксів відслинив...

по чим тепер у світі воля?...

а я оце

сиджу,

пишу,

мовчу,

не скнію,

не суджу.

слова у речення

складаю.

і мелодійно лине рок -

сягає він аж до зірок!...

в дрімоті слухаю,

кайфую.........