Сповідь

Мій лев, добрий ранок, маю сповідь для тебе

писав якось повільно, але встиг ледве-ледве

тільки обіцяй не сміятись, бо додаси мук

з того - що написав твій тупенький близнюк

я ненавиджу кожен рік регулярно хворіти

від відсутності запахів повільно дуріти

ненавиджу таблетки і сиропи ці пити

я боюсь дуже голок, але мушу терпіти

я ненавиджу це місто, бо воно сповнене болі

а ще - у цім небі не сяють зорі

сидіти б десь в лісі, а може й на морі

дивитися в небо, ці краєвиди просторі

я ненавиджу писати останні рядки у вірші

бо вони повинні бути краще, за все що них вище

ще й хочеш писати, все більше і більше

але - не спинеш сон, що підкрався у тиші