осінь

Біленька хмарина майнула

У блакитнім проваллі небес.

Що ховає просторова глибина?

Землі атмосфери рубіж?

Як сказати, така вже хвилина.

Залишається завжди сучасним дереву

До зими готуватись завчасно.

Скидати все зайве година прийшла.

Дарує свіжості подих осіння простота.

Як листок від’єднався від гілки,

Незворотно дістанеться долу.

Чи вартують уваги заслуги бувалі?

Листя опале – готово!

Зникнуть відбитки туги,

Різнобарв’ям наситяться очі.

Хризантеми були та будуть,

Творять види хороші.

Нагадали дитинство минувше,

На морозі стояли квітуче

Їх садила моя матуся.

На веранді у тітки бували.

До весни аромати дурманні.

Птаха крилом провела,

Над чолом пронеслась у повітрі.

Мабуть, не маленька вже я,

Бо не влазить у гойдалку дупа.

Що сказати, така вже нагода,

Милуватися жовтим листям.

Атмосфера життю не пригода ‒ захист,

Що обмежує ґратами власними.