Венера

Марс у пісках береже таємниці,

Венера свідомо мовчить, ігнорує.

Ховає під вуаллю свої зіниці,

І це найбільше його руйнує.

Венера в цноті вродою пошита,

Недосяжна і безмежна на Землі.

Хоч душа її палає і відкрита,

Коли кохання — як попіл у вогні.

Венера при зірках соромиться

Показати піраміди трикутник,

Мов листя опале вітру боїться.

Місяця? Але він лиш супутник.

Її тіло — молитва в цвіті зореплин,

І невблаганно пристрасть тліє.

Якщо шанс з мільйону лиш один,

Хто кохає, завжди першим діє.