Дотик ранкового сонця

Дотик ранкового сонця лоскоче повіки

Крізь вікнá морозну зимову блакить.

Майже чую ці зграї сонячних бліків,

Від яких сніжне море сліпуче іскрить.

З-під теплої ковдри в зими прохолоду

Провітрити голову, зібрати докупи думки.

Заганяю сокиру в чергóву колоду,

Розбиваю на друзки, складаю в ряди.

Легкий запах диму, затріскотіло в каміні.

Ароматом кави простір навколо запáх.

Кіт муркотить, вже вмостивсь на коліні.

Сторінки цікавої книги зашурхотіли в руках.

Така потрібна всім нам "банальність",

На яку часу в багатьох не лишилось.

Думки інших формують нашу реальність.

Загубили ми щось ... в погоні за кимось.