Знайти своє

Відкрити б серце гір потік.

Закласти долю невимовного бажання.

Коли до схил знов прийде сила тих,

Яка знайде знов кожного благання.

В блакиті неба ясний промінь рве,

Ота жагуча сила вітру.

Знайти б пилинку серед тисяч миль,

В прийдешній час, прийдешнього блукання.

І очі віддано кричать тобі,

Серед відтінків променя з блакиті.

-“Твоя душа вже знає хто ти є,

Та ще не може віднайти себе в зеніті.”

Вона бажає зазирнути в світ,

Наповнений яскравим вихором подій.

-“Ти маєш силу віднайти прилив,

Який підкаже кращий шлях до миті.”

Та вже не час кидати на прогін,

Свого мінливого зітхання.

З земних глибин, що тягне навпростець.

Не марно рветься, вирветься, признає!

Я знаю ти знайдеш своє,

Знайдеш крізь вихори, в надії.

Завжди є щось, що направляє нас,

У кращу мить, у світ добра і віри.