Остання зустріч

Сторінки вулиць тихо гортає вітер.

Мерехтить ліхтарем обпечений місяць.

Це місто ніколи не буде теплом зігріте —

Його останній герой залишився у міфах.

Чорні квадрати вікон зреклися світла.

На темній кухні у склянці танцює тиша.

У кишенях дзвенить зовсім трохи срібла —

Залишились у ломбарді згорілі крила.

По кутках зачекались безмовні тіні.

І з останнім ковтком я її зустріну.

Буде вона в балахоні, а може — в бікіні,

З втомленими очима й бокалом мартіні.

Сяде напроти мене, запалить цигарку,

Поглядом запитає, чи завершені справи.

Просидимо мовчки до самого ранку,

А з променем сонця відведе до світанку.