місто (із думкою про Михайля Семенка)
42175
сіро-жовті липкі тенета замерзлих ранків
заворушишся - забринять крижаними дзвонами
між горами бетонними сто-тисячо-тонними
прокидається місто холодних річкових серпанків.
не барися, Візницю, ти знаєш дорогу у рай
грій долоні об кавовий кухоль, гарячий як гнів
під гарчання пробуджених поміж домах двигунів,
видихай, кахикай, катрайся, поквапся, кохай
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯