оголена сцена

я виходила із заплющеними очима ,

коли навколо світ мені волав.

я не знаю хто що думав,

хто собі що під ніс шептав.

але я рівно станом вийшла,

коли музика мелодію почав.

неначе світ на хвильку завмера,

і лиш на тобі прикований той погляд,

що тіло тремтіти заставля.

я не бачила ні світла, ні темряви

у залі тому,

я лиш чула звуки вітру, десь за вікном мені надію дав.

я вже уявляла свій кінець,

я душу віддавала за початок,

в моменті зморена вона була,

але неначе хто підставив руку,

а кончина вже своє взяла.

хто ж уявить мої муки,

якщо музика гітару бере в руки,

і далі мелодію веде..