Чугайстер

Він сім століть тому був диким, повним сил,

Ковток туману пив з пупка нічної навки,

Він від нудьги стовпи на поле відносив,

Валив диханням ліс і бігав до галявки.

Останніх років сто він просто спав під пнем -

Цей метушливий світ став надто галасливим.

Почувши трактор, він хотів лише одне —

Щоб в русі рід людський не знищив все важливе.

Три роки він не спить. Він очищає дім,

Уламки із землі відкопуючі вічність,

Ховає «руський дух» під запахом своїм.

Не розуміє він — так хто ж тепер тут нечисть?