День п’ятий: Жажа вигадник
«Не до жартів — їсти хочеться неймовірно. І кафетерія ж є, але то страви не на мій смак».
— Так, я придумав! — скрикнув так голосно, що мураха, яка вже заповзла на останню сходинку, звалилася.
— От, на тобі… А співав же як гарно: «…витримка… характер…».
Не годиться поважному павуку вищати. Є у мене одна ідея…
Підняв листочок дуба, який залетів позавчора, і знов почав писати:
«Здаються номери для відпочинку:
- ВІП-кімнати — для товстеньких
- Дуплекс — з видом на котлети
- Напівлюкси — для худеньких
- Стандарт — з видом на опеньки
- Гамаки нові — без черги»
Приклеїв об’яву на гілку поруч зі входом. Зайшов з правого боку, глянув; зайшов зліва — рівненько висить, надійно.
«Який я — зух. Козарлюга. Вигадник», — любив павук Жажа себе похвалити.
День впадав у дрімоту. Сонечко ковзнуло останнім промінчиком по стовбуру вільхи, подарувавши на прощання ще мить весняного тепла.
— Ех… — зітхнув господар і подався в ліжечко.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!