Павучок Жажа: весняні замальовки

Павук Жажа сонним оком поглядав у віконечко.

Погода не віщувала ні гарного настрою, ні приходу гостей.

Хмарно, накрапає дощик. Яка вже там муха — навіть пташки не літають.

З сусіднього дуба сорока стрекотала на весь ліс:

«Сьогодні дощ до вечора. Вітер північний — холодний.

Порада: спати, спати, спати. Посадочні місця мокрі, ковзькі.

Ризикувати не варто — це може коштувати вам здоров’я і навіть життя».

— Он як закрутила. Все знає білобока, — бурмотів, натягуючи нове шовкове покривальце по самі очі.

І заснув.

Снилась йому трясогузка: біля озера ходить. Зненацька злива упала загуслою темрявою, вітер зносить, шукає де б сховатись. Насилу врятувалась. Врятувалась…

Чи то снилось, чи то сорока кричала…