Павучок Жажа: весняні замальовки

Павук Жажа прокинувся раненько. Весна стоголосим пташиним співом

вітала лісових жителів. Хотілося чогось такого…такого. Одним словом весна. Лежав на сонечку, грівся, мріяв. Раптом впала поряд гілочка. Роззирнувся — білочка зі своєї хатинки викидає сміття, а куди — не дивиться. Тільки хвіст мотляється. «Оце і сусідоньку бог послав…» — бідкався сам собі. «І мені пора до роботи ставати».

Обійшов свою невеличку господу, прихопив приладдя для ремонту — «Справ дійсно багацько. Одним днем не відбудешся.

Онде східці підгнили, в ліфті трос обірвався; може мурашня коли прилізе. На ганочку пару перекладин відлетіло… До вечора, аби встигнути.»

Вже й назавтра увесь день розписаний до дрібниць:

повимітати листя, що залетіло в дупло вільхи;

розставити столики-горішки;

знести з горища стільчики-шишечки;

сітку-стелю натягнути нову і ліхтарики розвісити з роси, вклавши в саморобні прозорі кульки.

Відкриття кав’ярні «У Павука» — в суботу».

— А сьогодні який день? — питав сам у себе. — Де календар? Знову поштар забув принести. Спить ще мабуть бабачок. Сонько. Це що, малювати на стовбурі палички?