Дотик рук

Дотик рук,

ми всі закінчим саме тут.

Всі поляжем кістками, головою і плоттю,

а хтось закінчить не і бійці, в артблоці.

Для коханих ми всі складем зброю,

і навіть дітям це все здасться не грою.

Кохання тече, болить, обпікає,

але як жити без нього не кожен знає.

І всі у натовпі шукають саме “того”,

А я сама відчуваю паніку серця свого.

Мені страшно, бо я, мабуть, не знаю,

Чи вибереш ти мій дотик рук? Бо я завжди твій обираю.