Вона малює червоним губи

Вона малює червоним губи,

Лягає рівно цей колір теплий,

Вже не обходить, що скажуть люди,

Бо поруч є своє власне пекло.

Вона збирає дівчачу сумку,

Ліхтарик, пластир, два турнікети,

Холодний ворох чужих обіймів,

Тривожно б’ється у скронях - де ти?

Вона крокує у старих берцях

Підбори мерзнуть у склі вітрини,

Весна погляне крізь биті скельця…

Вона – це ти. Вона –Україна.