Номери

Пʼятий

Закований у клітку шкіри

Десятий

Забувший як його любили

Пʼятнадцятий

Зберіг одежі на собі

Двадцятий

Радіє що більше не живі

Тільки номери на грудях

Визначають хто ти був

Стільки загублених судеб

Які кожен в світі забув

Ховають в холодних підвалах

Безіменні морозні тіла

Для купи туристів на зàбав

Життя стражденних стирà

Історія ваша забута

Лишились тільки кістки

Підписані просто і тупо

«Жертви страшної війни»

Не зацікавлять тих людей

Історії з твого життя

Має значення лиш ювілей

Нашого псевдокаяття

Причеплять залізним дротом

До стін твій ніс, щоб не впав

Роздивляться люди гуртом

Скільки ж зубів ти мав

І прикують гвіздками

До сірих морозних стін

Будеш висіти роками

Шкодувати що ще не згнив

В чому мета скорботи

В чому сенс каяття

Коли вони щосуботи

Ділять прайс на два

Музеї розказують сенси

Які ти ще точно не знав

Та тільки не скажуть напевне

Кого «експонат» той кохав

Чи були в цього трупа діти

Чи лежать вони поруч з ним

Чи вмів він в житті радіти

Скільки людей веселив

Скільки б прожила людина

Якби б не було війни

Скільки б вона зробила

Якби не була на стіні

Насправді історія мутна

І пишуть її дураки

Просто сильніші за духом

Численністю вас взяли

Надовго зависнеш забутий

На цих залізних гвіздках

Лиш нагадаєш туристам

Що таке справжній страх