Крути (Реквієм на штиках)

​Допоки у Києві універсали і збори,

На обличчях військових запікається кров.

Професор у кріслі виписує долю,

А в полі на зміну іде Муравйов.

​Вчорашні студенти — сьогодні титани,

Лягають у сніг під гарматні пісні.

Ми тут зашиваємо кулями рани

Тієї країни, що марив у сні.

​А сніг цей, як скло, що впивається в груди,

Гвинтівка прилипла до змерзлих долонь.

Нас кинули в зуби червоній іруді,

І згасла в очах золота оболонь.

​Залізо гризе, розривають легені.

А в Києві дебати про "мирний союз".

Ми — м'ясо в зубах у залізної жмені,

Ми — смертний, останній, відчайдушний блюз.

​Не треба знамен! Нам би солі і хліба,

І пальців, що зможуть натиснуть гачок.

Ми падаєм в небо, мов вибита шиба,

Лишаючи смерті юнацький значок.

​Гризи нас, земле, холодним оскалом,

Поки історик гортає папір.

Ми стали для нації гострим запалом

І йдемо наосліп у чорний сибір.