Третє

Щось живе в людині,

А може – ходить поруч?

Янгол? Демон?

Може, біс?

А може – ні те, ні інше,

Щось незбагненне,

Те, чого не бачить людський зір.

А хто ж ми такі?

Все знають вони.

Аякже ми?

Плутаємось у здогадках,

Та досить і того, що

Ми – тіла із землі,

Душі, що вирішують, чи далі йти.

А ті – невидимі…

Вічно сперечаються вони.

За що?

За розправу чи спасіння?

Як їм чинити –

Знищити чи воскресити?

Повчати, владарювати, карати –

Як смертні, що прагнуть панувати.

Ми – між ними…

Ні втрутитись, ні втекти.

Тож слухай – не почуєш:

Як янгол шепоче нерозбірливо,

Як регоче біс,

Як демон гордо розправив плечі,

І як щось інше височить над усім…

Обов’язок. Клятва. Рівновага.

Для кого – кайдани,

Для кого – сан.

За ким же правда?

Чи її немає?

Тоді постає єдине питання:

Як зробити крок – не їхній, а мій?