Собака-Пердяка

Маю я собаку — то пердлива срака.

Кожен раз наїсться і потужно бздить.

У кімнаті пердне — то мене аж верне,

Я іду блювати, а та гнида спить.

Йдемо ми по місту, та вхопила кістку.

Я хочу забрати, а вона біжить

Туди, де машини... Ну ти і скотина!

Як тебе зіб’ють — що мені робить?

Вийшла на дорогу — підняла тривогу.

Всі авто спинились — почали втикать,

Бо моя собака — це тупа макака,

Прям межи машин вирішила срать

Взяв пакет з кишені, щоб прибрать гімені,

А та навалила на асфальт дрисню!

Водії сигналять, пішоходи лаять...

Як же я в пакет це, курва, загорну?!

Годину потому ми прийшли додому.

Хочу відпочити просто в тишині.

Тяжко видихаю, носом принюхаюсь...

Та ти ж, бляха-муха, валялась у гімні!

Це моя собака! Пофіг, що макака!

Ну, зате не скучно в цьому світі жить.

В мене ще дружина — тоже та скотина...

Хто ж і ще, крім мене, буде їх любить?