А ти як лід

21.12.2017

Бо ти як лід

Отак візьмеш у руку,

Він крижаний, холодний,

Аж пече,

Спочатку відчуваєш муку,

А з часом топиться й водою потече.

Не просто є тебе збагнути,

Чи так як кризі –

Трішечки тепла,

Й вона ладна водою обернутись.

А так здавалося кусочок скла.

То холодом війне то теплотою,

Відчуженням або прийняттям,

Не просто, ой не просто є з тобою.

З тобою так і я ніби не я.

А джерело воно завжди холодне,

Хоча тамує спрагу й жар,

І дивина не тільки у природі,

Бо людське серце мов втаємничений кристал.

Льодяне серце! Як його зігріти,

І розтопити кригу недовіри,

Так, щоб назавжди забуяло літо,

Так щоб у нього виростали крила?

Напевно як любов вміє терпіти,

Пройти крізь терни, крізь бур’ян по бездоріжжях

Лише тоді як вмієш ти любити,

Можна зібрати те урожайне збіжжя,

Що буде дарувати вам добробут,

Порозуміння, радість і тепло,

Тож не вагайся, неодмінно спробуй,

Багато може істинна любов!