До кінця
20052
Її ламали жорстоко, нещадно.
Вона кохала, вона втрачала.
Вона прощалася із життям
багато разів,
Але продовжувала жити.
Незважаючи на всю свою
біль та порожнечу.
Знаючи про падіння та біль.
Вона йшла з високо піднятою головою.
До своїх мрій та цілей.
До довгоочікуваної чистої,
Щирої дружби та любові!
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯