Гірко

Образливо, коли тебе штовхають у розпач злих думок на самоті,

І крила янгола безжалісно зривають, надавши сенсу своєі правоті.

Душа вона така, коли благає розбите серце відновитись знов,

Багато чого вона ще не знає, якою болісною є любов.

Яка ж вона любов? - не знаю… я нею марю у ві сні.

І пелюстки троянд зриваю, поранившись руками об шипи.

А мріється блакитне небо , із розписом хмаринок вдалині,

Де жайворонка спів лунав би навстіж відкритому вікні.

І квіти, квіти … безліч квітів, без присмаку полину, а як мед і

І твоі ніжніі вуста, обійми, руки … , які дають надію , що за бред ?

Все знову, все з початку… а хочеться щасливо й до кінця .

Щоб не страждати, а кричали - Гірко ,

Тобі зі мною у вінця.