Глава 1.
Перший сніг застав Грімма на сміттєзвалищі. У ту мить він стискав дивакувату мідну скриньку без жодного отвору, ручки чи бодай натяку на кришку.
Геть непримітна річ — і саме цим вона привернула увагу. Грімм якраз міркував, як її полагодити (у тому, що річ зламана, він не мав жодного сумніву), коли перші сніжинки впали на мідну поверхню. Вони миттєво заліпили те місце, де, за розрахунками Грімма, мав ховатися ледь помітний стик. Грімм здивовано кліпнув, дивлячись на раптову перешкоду, а тоді звів погляд до неба — і одразу пошкодував: лапаті сніжні пластівці вцілили йому просто в очі.
Грімм невдоволено лайнувся й стріпнув головою. Заховав скриньку в кишеню — вони в нього були величезні, спеціально для таких знахідок — і покульгав додому.
Він ненавидів зими. Особливо тут, у Яспісі.
Усе тому, що місто — принаймні його кращі райони, — стояло на скелі, яку з трьох боків омивало море. Вітри обдували Яспіс взагалі звідусіль, взимку стаючи зовсім нестерпними. Здавалося, один порив може здути голову, якщо не прив’язати її міцно шарфом до тулуба! Низькі темні хмари та повітря, що обпікало шкіру, наче крижаний подих дремліна, теж не додавали радості. Як і старі шрами від опіків — у таку погоду вони нили так, що хотілося вити. Через це Грімм рухався важче, ніж зазвичай, а настрій у нього був просто паршивий.
У такі хвилини він почувався старим солом’яним опудалом, яке навіщось оживили, але забули дати міцніші за соломʼяні ноги. Грімм ледь чалапав дорогою, побоюючись, що от-от розсиплеться. А йому ж лише тридцять шість, Страхопуд його заїж!
Хіба в такому віці люди мають почуватися настільки кепсько? Спостерігаючи за навколишньою метушнею, Грімм дуже в цьому сумнівався. І це псувало настрій ще дужче, хоча, здавалося б, куди вже далі?
Принаймні сьогоднішній вечір мав бути стерпним. Ця мідна дрібничка виглядала справді цікавою — вона вартувала зусиль. Можливо, робота затягнеться на два-три дні, і це допоможе… бодай на якийсь час.
З цією думкою Грімм поспішив на трамвай, чий дзенькіт уже долинав із долини — там, де сяяв вогнями проспект Велладоса, єдина охайна й вільна від пилу вулиця «Котла».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!