Сон
Сни бувають абсолютно чудернацькі. Це наче мішанка з уяви, реальності та всього що ми пережили за день. Коли Марта була маленькою, то їй часто нічого не снилось. Мама завжди казала, що всім людям сняться сни, але не всі їх пам'ятають. Настуся розповідала про активні і пасивні фази сну, але Марті однаково нічого ясного не снилось, тільки сірість і темрява.
Усе змінилось взимку, щойно їй виповнилося десять років. На день народження Марті вперше приснився яскравий і змістовний сон.
Вона йшла коло ставу за руку з Павликом, він щось захоплено белькотів. І хоча Марта не бачила його обличчя, та й жодних облич взагалі, була впевнена, що поруч саме її маленький братик. Був сонячний літній день. На воді бавився гурт старших дітей, а на березі під вербами сиділи рибалки.
Повз Марту з братиком пробігла маленька білява дівчинка і з дитячим вереском стрибнула у воду, добряче перелякавши дітей на суші й у воді. Дівчинка не виринала, всі кинулись до місця, в яке вона стрибнула. Рибалки заметушилися, діти витягнули з води тіло білявої дівчинки і Марта вжахнулась: вона вже була мертвою, позеленіла і скривилась всім тілом. Марта хотіла втікати, хоч кудись, аби не бачити її. Але відвернути голову чи бодай відвести погляд не вдавалося.
Ху-х...
Проснулася і виглянула у вікно. Темна ніч. Лапатий сніг. Зима. Все добре, просто наснилося. Марта закуталась у ковдру і пішла до мами.
- Мамо, мені страшно. Можна лягти біля тебе?
- Звичайно, сонечко, лягай.
І цей страх почав супроводжувати дівчинку аж до літа...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!