Між днем та миттю

Хто ти? Марево чи сон?

І скільки ще мені чекати?

Дивитися в вітальні у вікно

І риски циферблату рахувати…

Чи ніч розвіє тінь думок,

Що в серці, аж кричить відлунням?

Чи час зітре останній в прірву крок,

Де тиша стане оберегом суму?

А, може, ти — лиш спогад мій,

Що губиться між днем і миттю,

Та знову кличе, манить у той бій,

Де між рядків горить блакиттю.